З історії Вишгорода та Вишгородщини: "ВИШГОРОД У ДОСЛІДЖЕННЯХ ТЕОДОСІЯ МОВЧАНІВСЬКОГО"

"Вишгород – одне з визначних міст Київської Русі, вперше згадується в “Повісті временних літ” під 946 р., як “Ольжин град”. Вишгород був добре укріпленою фортецею, яка захищала Київ з півночі від нападу ворогів: про його значення подає відомості візантійський імператор Костянтин Багрянородний; в середині Х ст., багато разів він згадується в літописі та інших джерелах. Вишгород був важливим економічним і політичним, торговим центром Київської Русі. Став добре знайомим містом на Русі після побудови церкви на вшанування перших святих – братів Бориса і Гліба, вбитих Святополком.

І, цілком природно, він приваблював увагу дослідників. Вже в 1845 р. О. Ставровський, а в 1874 р. В. Антонович розкопували там кургани. Вишгород відвідали учасники III Всеросійського археологічного з’їзду, який відбувався в Києві в 1874 р. На його території знаходили поодинокі давні речі.

Перші наукові дослідження Вишгорода були здійснені в 1934-1937 рр. Інститутом історії матеріальної культури АН України, які очолив Т.М. Мовчанівський. В 30-ті роки він був одним із провідних археологів України.

Тодосій Миколайович народився 9 травня 1899 р. в с. Берестівці Уманського р-ну Черкаської обл. Вчився в Київській та Одеській семінаріях. У 1918-1925 рр. вчителював на Уманщині. В 1925-1932 рр. очолював Бердичівський краєзнавчий музей, який став історико-культурним заповідником, здійснював вивчення археологічних пам’яток навколо Бердичева. В 1932-1937 рр. Т.М. Мовчанівський – співробітник Всеукраїнського археологічного комітету та Інституту історії матеріальної культури АН України.

Т.М. Мовчанівський надавав важливе значення археологічним джерелам для відтворення історії України, розв’язанню ряду її проблем.

Дослідник вважав, що численні городища, вали і могильники являють собою багатющі наукові першоджерела. В рукописі, що зберігається в Науковому архіві ІА НАН України, він писав : “Плановість, систематичність дослідів, вивчення пам’ятки на широких площах, розкопка за системою пошарового здіймання грунту, всебічна наукова фіксація процесів дослідження і виявленого матеріалу, старанна лабораторно-камеральна обробка останнього і, нарешті, науково-об’єктивна синтетична робота, побудована на базі численного, перевіреного фактичного матеріалу про історичний розвиток суспільства”.

Ці принципи науково-дослідної роботи було впроваджено в практиці Київської археологічної експедиції, Райковецької, Вишгородської та Городської, що досліджували пам’ятки матеріальної культури раннього феодалізму. Т.М. Мовчанівський був піонером у застосуванні розкопок широкими площами, важливою була його система фіксації. В 1929-1935 рр. Т.М. Мовчанівський здійснює розкопки відомого тепер Райковецького городища на Житомирщині.

Як видно з щоденника, з 17.07.1934 р. він розпочинає археологічні дослідження у Вишгороді, які продовжувались до 29.07.1934 р. (додаток 1; сторінка щоденника). Вже за перший рік було виявлено залишки трьох печей, 2 поховання, ями, речові експонати. Підготовано ділянку для розкопу на наступний рік з заходу на площі, яка оточує церкву.

Заключним пунктом польової роботи 1934 р. і разом з тим вихідним моментом на 1935 р. була звітна виставка експедиційних наукових матеріалів за 1934 р., яку інститут відкрив у травні місяці 1935 р. [Мовчанівський 1935, с. 210].

Вже в 1934 р. в Вишгороді було відкрито археологічний музей. У Вишгородській експедиції брав участь колишній вчитель Іван Сидорович Марчук. В Петропавлівській церкві він улаштував музей пам’яток матеріальної культури – з виробів порцелянової фабрики, нумізматичної колекції різночасових монет, знайдених у Вишгороді і різноманітних ужиткових речей.

Зберігся рукописний звіт Мовчанівського за 1935 р., в якому він визначає, що всі роботи було зосереджено на площі дитинця. Розкопано цілу систему землянок і господарських ям. Серед численних речових матеріалів він справедливо вважав видатною знахідкою срібну монету кінця Х ст. князя Володимира Святославича, яка належить до т.зв. першого типу (рис. 1, 4). Вона опублікована з вказівкою, що друкується вперше і походить розкопок Т. Мовчанівського. Тоді ж було знайдене і пряслице з написом “невесточ”.

Широкі дослідження Вишгорода продовжувались в 1936 р. Збереглись деякі щоденники, ілюстративні матеріали, зокрема, реконструкція Вишгородського городища.

В короткому звіті “Археологические раскопки Вышгородского феодального городища в 1935-1937 гг.” Т.М. Мовчанівський писав, що розкопками були охоплені всі основні об’єкти – городище, посад, вали, фундаменти Борисоглібської церкви, два могильника. Було досліджено конструкцію валу, в основі якого були “тараси” або рублені дерев’яні кліті, засипані утрамбованою глиною. Безпосередньо біля них відкриті житлові кліті. В одному місці розкопана ціла система жител Х-XIII ст. двох типів, багато господарчих ям. Знайдена ковальська майстерня, майстерні по виготовленню скляних і кістяних виробів.

На городищі поза межами дитинця досліджено “гончарський кінець” з печами грушовидної форми, великою кількістю різноманітного посуду, серед якого денця з клеймами.

Були відкриті рештки кам’яних фундаментів Борисоглібської церкви. Вони “дозволили зробити важливий висновок щодо побудови храма Бориса і Гліба. Його архітектурні пропорції відповідають пам’яткам XI ст., а не початку XII ст. Тобто, забудовувався храм у часи Святослава Ярославича, а завершувалося будівництво його сином Олегом Святославовичем. За конструкцією храм найбільш споріднений із Михайлівським собором Видубицького монастиря”.

Крім того, під час розкопок було відкрито два могильника. Серед багатьох речових знахідок різноманітні вироби з глини (посуд, амфори зі знаками, полив’яний посуд, статуетки), заліза (ножі, замки, ключі, наконечники стріл, кресала, долота), кістки (ручки до ножів, шахова фігурка, коповушки), скла (браслети, персні) (рис. 1, 1-3, 5-8). Під час розкопок церкви знайдено фрагменти стін з карнизами, шматки штукатурки з рештками фресок, полив’яні плитки, свинець від покрівлі, фрагменти голосників. Вишгород постав як значний ремісничий центр із значним “гончарським кінцем”, металургійним виробництвом, виготовленням кістяних і скляних виробів.

Такий короткий перелік результатів досліджень Вишгорода за 1935-1937 рр., написаний Т. Мовчанівським, який, на щастя, зберігся в архіві Інституту археології.

Інтенсивне вивчення Вишгорода, як і інших запланованих городищ обірвалось в напівзлеті вченого. В лютому 1938 року Тодосія Миколайовича було заарештовано, а через 3 місяці розстріляно як “ворога народу” у Лук’янівській в’язниці. Йому тоді ледь виповнилось 40 років. Реабілітація прийшла через довгі роки, в 1969 р., коли в Археологічному музеї Академії наук України була надана Тодосію Миколайовичу перша шана. В експозиції музею було вміщено його портрет.

Після арешту почали не тільки замовчувати праці Т. Мовчанівського, а й друкувати його рукописи, не згадуючи імені автора. Так, В.Й. Довженок в збірнику “Археологія” надрукував статтю під назвою “Огляд археологічного вивчення древнього Вишгорода за 1934-1937 рр.”. Звичайно, нема жодного посилання на автора дослідження. Тоді це легко виправдовувалось : на репресованих не можна посилатися.

В своїй праці В. Й. Довженок пише, що не відомо, де загинули колекції з Вишгорода, хоча він подає ілюстрації 100 предметів.

Вишгородська колекція з розкопок 1934-1937 рр. в кількості 4500 одиниць збереження знаходиться і експонується в відділі “Київська Русь” Національного музею історії України (колекції в-2, в-3, в-4, в-5). Досліджене Т.М. Мовчанівським Вишгородське городище стало одним з важливих джерелознавчих об’єктів Стародавньої Русі.

Надаючи важливе значення дослідженню городищ з часів Київської Русі : Києву, Вишгороду, Райкам, Городську Т.М. Мовчанівський залишив нам спадок – кілька рукописів підготовлених ним праць (в одній відсутні деякі сторінки). Шаною і визнанням незаконно знищеного довгий час замовчуваного дослідника було б опублікування його рукописів".

Шовкопляс Г.М. “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 181 – 185.