QR-кодування історико-культурних пам’яток Вишгородщини. Літопис проєкту

Qr-коди використовується в музейній справі Україні вже майже 10 років. Нині ця технологія зрозуміла більшості людей без додаткових пояснень і підготовки.

А починалось усе не так просто і легко.

У 2010-му, коли в Україні менше 5% користувачів мобільного зв»язку знали про існування QR-кодування, бо більшість користувалася кнопковими телефонами, у Львові майже 80 табличок з QR-кодами було встановлено у центральній частині міста на об’єктах, що мають туристичне значення: на музеях, історичних пам’ятках, готелях тощо. Львів став першим містом в Україні, де було офіційно запроваджено QR-коди в туристичній сфері.

Цей перший досвід застосування новітніх цифрових технологій не обійщовся без варварства: хулігани, не розуміючи, що то за чудернацькі квадрати, зривали чи розбивали таблички, які, на їхню думку, не вписувались в історичний образ міста. Міська влада разом з небайдужою громадськістю та меценатами терпляче відновлювала QR-коди, і навіть збільшувала їхню кількість а львів’яни помаленьку звикали до них.

Також однією з перших QR-кодування було застосовано у Вінниці, а далі технологія почала поширюватись у геометричній прогресії, чому сприяло і поширення серед нселення смартфонів зі сканерами.

У Києві подібний загальноінформаційний проєкт був не такий масшбатний, як у Львові. Таблички з короткою інформацією та QR-кодами розмістили на низці пам'яток архітектури за рахунок спонсорсих ресурсів та коштів КМДА. Втім, і спрмування було не скільки розвиток туристичної галузі і збільшення цікавості мандрівників до об’єктів, стільки на інформування цільової аудиторії.

Подібні міські проекти реалізовано у низці інших міст України -- Чернігові, Хмельницькому, Тернополі. Зісканувавши код, можна отримати детальнішу інформацію про об’єкт .

У музейній діяльності QR-коди також широко застосовуються. Адже завдяки їм можна отримати більше інформації про той чи інший експонат. У Києво-Печерському заповіднику, зокрема, у 2016 році розробили і розмістили таблички з кодами на пам'ятках архітектури. QR-код привертає увагу, а короткі текстові пояснення пов'язують його із заповідником та самим об'єктом. Широко входить в ужиток використання QR-коду як етикетажу у експозиціях (зокрема у Музейному Арсеналі). А власний код з посиланням на електронну візитівку, сайт чи місце розташування зараз має майже кожен музей.

А Музей історії України пішов ще далі: тут впровадили унікальну технологію ідентифікації автентичності предметів UATAG, яка має допомогти убезпечити унікальні експонати від підміни, одним з елементів якої є QR-код. Зашифрована в ньому інформація дає змогу перейти на сторінку, де міститься інформація про оригінальний предмет і за низкою характеристик здійснити порівняльний аналіз експоната.

Незабаром QR-коди з»являться на 22 найвизначніших ісоричних, культурних та археологічних пам’ятках Вишгородщини. Тут давня історія пронизує місто, але залишається невидимою під пластом сучасності. Люди ходять давніми вулицями, живуть на місці оборонних валів та боярських маєтків, працюють там, де тисячу років тому працювали давні майстри Вишгорода чи молилися ченці Межигірського монастиря… І ніби ніщо не нагадує про це. А QR-коди допоможуть об’єднати два світи, які існують в одному просторі, але в різному часі.

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.