П’ятниця 13 – не привід журитися

  П’ятниця, 13 – не привід журитися

Особливо, якщо сонечко світить, настрій хороший, а в Музеї давньоруського гончарства проходить майстер-клас із ліплення з глини для особливих гостей – учнів Вишгородської районної спеціальної загальноосвітньої школи «Надія». Уже тепло – заняття можна проводити на свіжому повітрі. Бачили б ви, з яким захопленням діти виліплювали з глини свої імена, як старались зробити все якнайкраще! Завідуючий музеєм Олександр Кочубей займається з учнями «Надії» не вперше. Але сьогодні їх було чимало, тож на підмогу прийшли й інші майстри, і педагоги школи. «Уже не перший рік музей запрошує наших вихованців і на екскурсії, й на майстер-класи, – каже вчитель трудового навчання школи Світлана Попович. – Їм дуже подобається. До того ж, ліплення розвиває дрібну моторику, а це потрібно нашим діткам. Загалом, ми і в школі ліпимо – з пластиліну, з солоного тіста, але глина – це щось особливе, те, що позитивно впливає не лише емоційну сферу, а й на розвиток сенсомоторики».

А хлопчаки й дівчатка захоплено ліплять. Одні свої імена виліплюють друкованими буквами, а Сергійко Шевчук – відразу писаними. «Він ще й фільмувати в школі все любить», – кажуть учителі.

  «Це ніби гра, але для цих дітей це серйозна праця. Емоції, отримані під час цього заняття, їх супроводжуватимуть довго. А для когось, можливо, це стане й профорієнтаційним моментом, – говорить завуч школи Наталя Січкарчук. – Ми цінуємо те, що в музеї нас приймають, з нами займаються, і вдячні за те, що майстри знаходять можливості займатися з нашими вихованцями, і директору ВІКЗ Владі Литовченко, і завідуючому Музеєм давньоруського гончарства Олександру Кочубею, й майстру-гончару Iryna Daragan-Bogodist, які нас підтримують. До того ж, це інший формат спілкування учнів і вчителів, що також позитивно впливає на дітей».

  Підтримка не забарилась. Діти виліпили букви і взялися за виготовлення їжачків, зірочок та інших виробів. Вони отримали задоволення не лише від процесу творення, а й тому, що дорослі були в захопленні від їхніх робіт і не скупилися на слова похвали. Адже вони старались! І їм вдалося!

  Згодом було ще й захоплююче знайомство з фігурами з трави майстрині Леся Колосенко, яке також не залишило дітей байдужими. Одне слово, позитивні емоції аж переливалися через вінця!