X
ДЛЯ ВІДВІДУВАЧІВ
ПРО ВІКЗ
ДІЯЛЬНІСТЬ ВІКЗ
ПАМ’ЯТКИ
НОВИНИ
ГАЛЕРЕЯ
м.ВИШГОРОД
КОНТАКТИ
Київська обл. м.Вишгород, вул. Шкільна 58.   
ЗАМОВИТИ ЕКСКУРСІЮ



головна   /  ПАМ’ЯТКИ   /  Осередок гончарного виробництва ХІ ст /

Осередок гончарного виробництва ХІ ст


ПРОЄКТ «Історико-культурна спадщина Вишгородщини: QR-кодування, моніторинг, апробація й популяризація»

Осередок гончарного виробництва ХІ ст / Історико-культурна спадщина Вишгородщини


«Осередок гончарного виробництва» (ХІ ст.)

Якби Вишгород на початку ХІІ ст. не було зруйновано, то, можливо, за своїм економічним значенням місто було б одним із найбільших економічних центрів України. Поштовх до цього давав потужний потенціал гончарного виробництва, який сформувався тут у часи Київської Русі.
Утім, історія не знає умовного способу. А тому в нашому невеличкому екскурсі в минуле розповімо про Вишгородський гончарний посад — нині б сказали «місто у місті», адже він займав 19 гектарів: розмір немалий і для сучасних виробництв, а що вже говорити про Київську Русь майже тисячоліття тому! Ця площа удвічі перевищувала територію решти міста. А за масштабами гончарного виробництва вишгородський гончарний посад, який ще умовно називають «кварталом гончарів», не мав рівних у Київській Русі.
Цей відкритий посад примикав до укріплених частин давнього Вишгорода з півдня і заходу. Природними кордонами для нього були широкий яр з півночі, дніпровська протока Коноплянка зі сходу, з півдня та заходу — ще одна притока Дніпра, Монашка.
Посад було відкрито порівняно недавно — у 1936–1937 рр., коли відомий археолог і дослідник Вишгорода Теодозій Мовчанівський розкопав перші три печі на схилах одного з ярів біля сучасної греко-католицької церкви. Відтоді в цій частині міста не раз проводилися розкопки, а нові знахідки дали можливість більше дізнатися про діяльність і побут давньоруських гончарів.
Виник посад на межі Х–ХІ ст. Обійстя давніх гончарів архітектурною розмаїтістю не відзначалися — однотипні комплекси включали житло, господарські споруди й гончарні горни. Дослідники з’ясували, що «квартал гончарів» мав кілька відрізків вулиць, один із них простягався на майже 50 метрів. Вироби майстрів користувалися попитом не лише у Вишгороді, а й у навколишніх містах і селах. Зокрема, величезні партії вишгородської кераміки відправлялися до Києва. І навіть до княжих дворів — про це свідчить те, що на території посаду було знайдено княжі актові печаті й товарні пломби, а ще — денця горщиків із клеймами у вигляді гербів князів Рюриковичів. Тож не дивно, що давньоруські ремісники були заможними і займали досить високе соціальне становище, користувалися предметами імпорту та іншими престижними речами.
За підрахунками науковців, у Вишгороді одночасно могло функціонувати 250– 300 горнів. Більшість із печей, які знаходили археологи, були зруйновані або напівзруйновані, що утруднювало їх дослідження. Серед розкопаних горнів у доброму стані було лише понад два десятки, і археологи змогли їх детально дослідити. До наших днів дійшов лише один — той, який дав поштовх створенню Музею давньоруського гончарства і який також включено в перелік об’єктів QR-кодування.
До ХІІ ст. найпоширенішими гончарними виробами був посуд, адже він часто бився, тріскався, тож попит на нього не зникав. Але з початку ХІІ ст. вишгородським керамістам довелося трохи змінити напрям спеціалізації. Гончарі отримали від князя замовлення на виробництво будівельної кераміки для спорудження Борисоглібської церкви. У гончарних горнах почали випалювати керамічні плитки для підлоги храму. А деякі з печей переробили для випалювання вапна для облицювання стін храму та для виготовлення будівельних розчинів.
У другій чверті ХІІ ст. посад майже одномоментно гине в пожежі під час подій 1136 року, коли, за літописними даними, Ольговичі разом з половцями спустошили київські околиці «до Вишгорода».

Дмитро Бібіков, кандидат історичних наук
завідувач відділу археології Вишгородського історико-культурного заповідника
Center of pottery production (XI century)
Open outskirt adjoined to the fortified parts of Ancient Vyshhorod - Dytynets and suburbs - from the south and west. It was the largest urban district, the area of which exceeded 19 hectares. It was bounded by natural boundaries: from the north - a broad ravine, from the east - the Dnieper (in the ancient times - the Dnieper Strait of Konoplyanka), from the south and west - a small tributary of the Dnieper Monashka (now, the most part of it, along the Sholudenko Street, is "hidden" in the collector) .
The opening of an outskirt by arhaeologists took place in 1936-1937, when T.M. Movchanovsky was excavated the first three potter's furnaces on the slopes of one of the ravines near the modern Greek Catholic Church. Since then, many archaeological works have been carried out in this part of the city, the largest of which were excavations in 1990 (Sholudenko Street, 6-a) and 2013-2015 (Starosilsky prov., Section 42).
The outskirt emerged at the turn of the X-XI centuries. It was built with the same types of housing and economic complexes, which included housing, commercial buildings and pottery furnace. Several segments of the streets were recorded, one of them - almost 50 m long. In the second quarter of the XII century the outskirt simultaneously and finally die in a fire, which we associate with the events of 1136, when, according to the chronicles, princes Ol'govichs, along with Polovtsy, devastated the Kiev outskirts "to Vyshgorod."
The outskirts were inhabited by artisans, who provided their products not only to Vyshgorod but also to the surrounding territories. Most of them were engaged in pottery production; only in the western part (modern Sholudenko street, 6-b) there arose a special craft center specializing in metallurgy and metal processing. The ancient Russian artisans occupied a rather high social position, used the objects of import and other prestigious things.
According to the scale of pottery production, Vyshgorod outstrikts have no equal on the territory of Kyivan Rus.
In different years, archaeologists have investigated more than two dozen well-preserved pottery kilns. Even more kilns were detected in a destroyed state, or, for one reason or another, not excavated. In general, according to scientists, 250-300 firing ovens could function there simultaneously!
Recent evidence suggests that enormous volumes of ceramics production by Vyshgorod masters were primarily aimed at the needs of the population of Kyiv, where traces of their own pottery craftsmanship have practically not been recorded.
The probability of a princely order may indicate discovery on the territory of the outstricts of princely actoum seals and merchandise seals, as well as – bottoms of pots with stamps in the form of coats of arms of the princes of the Rurikovich’s.
At the beginning of the XII century the population of the suburbs received an order from the prince, related to the needs of the construction of the Borisoglebskaya church. Ceramic tiles for the floor of the temple began to be baked in pottery kilns, some of them converted to a lime kiln, which was widely used for lining of its walls, as well as for the construction of mortars.

Dmytro Bibikov,
Head of the Department of Archeology of the Vyshgorod Historical and Cultural Reserve


 
Слухайте аудіо-гід

Фото 360



Дізнайтесь більше у відео






Поділитися:





Відповідей (2): + Додати відгук

гость (08.09.2019)
08-1-1HR5BB бл
» Відповісти

гость (08.09.2019)
Люди в чёрном 08-2-1MG3SF
» Відповісти