Дзвонкова криниця
Дзвонкова криниця — древнє джерело в селі Нових Петрівцях — єдиний свідок того, що раніше на цьому місці був Києво-Межигірський Преображенський монастир. Джерело славиться смаком і цілющими властивостями води.
Коли з’явилося це джерело — достеменно невідомо, але вірогідно, що йому вже більше тисячі років. За переказами, його назва — Дзвонкова криниця — походить від того, що ще у 988 році ченці на цьому місці побудували каплицю із встановленими срібними дзвіночками. Вважають, що робили вони це для того, аби на цю дзвінку музику в джерело монастиря через струмок із самого Дніпра припливало багато риби. А ще коли вода сильними струменями вдаряла у дзвіночки, то лунав мелодійний дзвін.
Про цілющі властивості цієї води свого часу ходили легенди по всій Україні. Козаки саме нею лікували свої рани. А багаті кияни старалися щотижня у вихідні приїжджати у Межигір’я відпочити та напитися цілющої води. Історія монастиря, як і багатьох інших українських святинь, закінчилася із приходом радянської влади. У 1934 році його підірвали, а на згадку залишилося тільки джерело, вода з якого має дещо металевий присмак через високу концентрацію заліза і аж дзвенить, пружно переливаючись. У 1787 р. Катерині ІІ, яка приїздила до Києва, привозили воду із Дзвонкової криниці. «Дзвонкова криниця стоїть під крутою, порослою деревами горою Щиголь. Просто з неї виринає неспинне тисячолітнє джерело. Його чисту, прозору воду пили князівські дружинники, козаки, ченці, філософи-мандрівники, які, сповідуючи заповіти Григорія Сковороди, ходили босоніж рідною землею. Схилявся над струмком і Тарас Шевченко», — зазначав письменник Микола Славинський у статті «Сучасна Троя біля Вишгорода».
Двічі був у цих місцях Великий Кобзар. Тарас Шевченко вперше відвідав Межигір’я у червні 1843 року. То був час, коли в монастирських приміщеннях працювала фабрика з виробництва фаянсу. Як художник, Тарас Григорович тоді працював над серією живописних робіт «Мальовнича Україна». У своїх малюнках він зобразив Вишгород, Нові Петрівці, Межигір’я. Пив воду із Дзвонкової криниці.
Її також зобразив на своїх малюнках, а ще згадував Межигір’я і у своїй поемі «Чернець». …Іде чернець дзвонковую У яр воду пити, а згадує, як то тяжко Було жити в світі… Вдруге Шевченко побував тут у 1846 р. Про перебування тут Кобзаря нагадують встановлені пам’ятні знаки. До 195-річчя з дня народження Шевченка тут встановили пам’ятний знак у вигляді тризуба і розмістили на ньому уривок із поеми «Чернець».
Жителі Нових Петрівців у 1990 р. біля Дзвонкової криниці звели капличку, а на початку 2000-х біля джерела споруджено невеличку дерев’яну церкву Преображення Господнього. З 2000 р. Дзвонкова криниця є гідрологічною пам’яткою природи місцевого значення й нині розташовується на території Старопетрівського лісництва, яке займає площу 2,5 гектара.
Ірина Вітрик,
старший науковий співробітник Музею історичних коштовностей України
The Bell’s Well
The Bell’s Well is an old source in the village Novy Petrivtsi - is the only reminder that the Kyiv-Mezhygirsky Transfiguration Monastery was earlier on this place. The source is famous for the taste and healing properties of water.
According to legend, the name of the well comes from the fact that the monks poured the bells and installed from them a bell system, which produced a pleasant melody. It is believed that they made this so that many fish drove to the source of the monastery through the creek from the Dnieper itself for the sake of this ringing music.
It is also said that the monks of the Kyiv-Mezhygirsky monastery built a chapel in the place of the source with the installed bells: when the water struck by them with a strong jet, then a melodious bell sounded. Hence the name of the well is called.
The history of the monastery, as well as many other Ukrainian shrines, ended with the advent of Soviet power. In 1934 it was blown up, and in memory only a source left, the water of which has a slightly metallic taste due to high concentration of iron and still rings, sprinkling vigorously.
In 1787, Catherine II, who arrived in Kyiv, brought water from the Bell's Well.
In 1998, to the 155th anniversary of the visit to Mezhygirya of Taras Shevchenko, the the Bell's Well was restored at the expense of residents of the village of Novy Petrivtsi. There are memorials near it that Kobzar was here. Taras Shevchenko recalled Mezhyhirya in his poem “Chernets” (“The Monk”):
... There is a monk dumb
In the ravine to drink water
but mentions how hard
It was living in the world ...
The artist also depicted a well in his drawings.
The Bell's Well from October 2000 is a hydrological monument of nature of local importance and is now located on the territory of Staropetrivsky Forestry, which occupies an area of 2.5 hectares.
Irina Vitrick,
Senior Researcher at the Museum of Historical Treasures of Ukraine