З глибоким сумом сприймаємо звістку про завершення земного шляху свого колишнього директора ВІКЗ Андрусенко Галини Борисівни

Співробітники Вишгородського історико-культурного заповідника з глибоким сумом сприйняли звістку про завершення земного шляху свого колишнього директора Андрусенко Галини Борисівни (1937-2021).

Галина Борисівна Андрусенко – досвідчений керівник, фахівець музейної справи, член Спілки художників України. Народилася 25 жовтня 1937 р. у місті Тростянець Сумської області. В 1959 р. закінчила філологічний факультет Харківського державного університету, а в 1971 р. – факультет теорії та історії мистецтв Київського державного художнього інституту, де навчалася на заочному відділенні. До роботи у Вишгородському історико-культурному заповіднику вона 15 років очолювала музей Іллі Рєпіна в місті Чугуєві Харківської області. З 1995 р. працювала у Вишгородському історико-культурному заповіднику: спочатку – на посаді заступника директора з наукової роботи, а з 1998 по 1999 рр. очолювала заповідник. Зважаючи на факт членства Галини Борисівни у Спілці художників України, фонди заповідника поповнилися творами образотворчого мистецтва (серед яких: ліногравюри Народного художника України Г.В. Якутовича; картина Народного художника України, лауреата Шевченківської премії П.О. Білецького «Вишгород. На Київському морі»; картина Народного художника України, лауреата Шевченківської премії Т.Н. Яблонської «Незабаром весна» та ін.), роботами місцевих народних майстрів, реконструкцією ікони Вишгородської (Володимирської) Божої Матері (дипломна робота випускника Київської художньої академії Олександра Вислободова).

На другому поверсі будинку Клюкви завдяки її діяльності та стараннями співробітників Інституту археології НАНУ Р. Орлова і Р. Терпиловського, а також за спонсорської підтримки міської влади, було створено археологічну виставку «Давній Вишгород». У краєзнавчому музеї заповідника відкрито залу змінних експозицій, в якій постійно проходили тематичні виставки. Галина Борисівна також була й організатором проведення багатьох науково-практичних конференцій. Нею було написано ряд наукових праць, статей та розвідок, присвячених київським князям.

Пішла з життя доброзичлива, розумна та щира людина, що відрізнялася увагою до співробітників та зробила неоціненний внесок у розвиток української музейної справи.

Висловлюємо свої щирі співчуття рідним та близьким.