QR-кодування історико-культурних пам’яток Вишгородщини. Об’єкти QR-кодування

Прогулюючись набережною Київського водосховища, яка вже давно стала улюбленим місцем відпочинку жителів і гостей Вишгорода, люди опиняються ніби на зрізі кількох епох: з одного боку – сучасна епоха: водна гладінь, утворена в результаті будівництва Київської ГЕС, а з іншого – древні пагорби, яким не одне тисячоліття, а вже княжі часи вони точно «пам’ятають».

Берегові схили Вишгородського пагорба і збережені ділянки заплави Дніпра, які прилягають до них, мають велику природну та історичну цінність. Не випадково ландшафт літописного Вишгорода занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Охоронний № 5899-Кв, Наказ Міністерства культури України від 21.12.2010 за № 1266/0/16-10), адже у Україні збереглося не так багато місцин, які залишились у такому ж вигляді, як у княжі часи.

Вишгород розташований на північному краю Київського плато і є частиною Придніпровської височини.

Його історична частина знаходиться на крутому правому березі Дніпра. Провідну роль в образі Вишгорода відіграє пагорб, на якому підносилось давньоруське місто і один з найбільших на ті часи храм-усипальниця перших давньоруських святих Бориса та Гліба.

Біля пагорбів знаходяться озера, які нині мають назву «Бегемотики», хоча ще два-три десятиліття тому вони мали іншу назву – Глинища. Бо свого часу тут були ями, де вишгородці брали глину, підходящу для виробництва цегли. Адже в середині ХІХ ст. увесь берег вздовж Вишгорода займали цегельні. Цегельна справа у той час була прибутковою. Власники цегелень повинні були брати спеціальний дозвіл на це виробництво, тому кожна тогочасна цеглина має клеймо заводу виробника. Цей будматеріал користувався неабиякою популярністю у тодішніх магнатів, які зводили доходні будинки у Києві в ХІХ ст. Крім звичайної будівельної цегли, яку виробляли у Вишгороді і селі Нових Петрівцях, величезний попит мала так звана «межигірка» - вогнетривка цегла, яку використовували для будівництва печей. Вона невеликих розмірів, і це був єдиний вид цегли, для виробництва якого не потрібен був дозвіл.

Нині слідів цегельного виробництва на набережній Київського водосховища, окрім Бегемотиків, візуально не знайти.

У ландшафті Вишгорода величезну роль відіграє Дніпро, а тепер і Київське водосховище, що виникло вище греблі Київської гідроелектростанції. Масштабне спорудження цієї першої з шести гідроелектростанцій Дніпровського каскаду почалось на початку 60-х років минулого століття, і перший агрегат якої був запущений у 1964 році. А судноплавний шлюз відкрили у 1965-му. Саме завдяки Київській ГЕС почалася розбудова Вишгорода і надання вдруге як міста (перший раз статус міста він мав у княжі часи, до його зруйнування під час нашестя орди хана Батия у 1240 році, вдруге – 1968-му, після зведення ГЕС).

Паралельно будівництву створювалося штучне водосховище 12 кілометрів завширшки від Вишгорода до кордонів з Білорусією. Для цього було затоплено більш ніж 900 квадратних кілометрів пойми Дніпра, де знаходились 52 села, серед яких були й ті, історія яких починалась ще в епоху Київської Русі.

Нині набережна Київського водосховища – пішохідна зона, у якій заплановано створити просвітницько-туристичний комплекс.

А в межах проєкту на набережній також з’явиться табличка з QR-кодом, зчитавши який, можна уде дізнатися багато цікавого й пізнавального про цей унікальний об’єкт на межі кількох епох.

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду

Фото Сергій Пінчук