Колядування та щедрування у Музеї давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника

    11 січня в музей Давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника завітав із святковими колядками фольклорний ансамбль "Бабине літо" та гурт "Зернятко" селища Гута Межигірська (керівник Валентина Олійник).

    А 13 січня яскравий етногурт "Дивина" із села Лютіж Вишгородського району (керівник Тетяна Яремчук) щедро щедрував у Музеї давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника.

    У багатьох щедрівках і колядках християнські мотиви і євангельські оповідання сполучені з життям і побутом українського селянина («Господь волики гонить, Пречиста Діва їсточки носить, а святий Петро за плугом ходить»). Образи святих вводяться, щоб надати ще більшої магічної сили поетичній формулі. До XV століття Новий Рік на Україні святкувався у березні, і щедрівки виконували функції веснянок, тобто, розпочинали весняний цикл, тому в них і залишились згадки про ластівок, зозуль… («прилетіла ластівочка», … «ой, сивая зозуленька»), і горобцеподібна пташка «щедрик» також прилітає на терени України лише в кінці березня. Багатством змісту і поетичною формою щедрівок захоплювалися українські письменники і композитори, зокрема Микола Лисенко, Микола Леонтович (відомий «Щедрик»), Кирило Стеценко, Михайло Вериківський, Костянтин Данькевич та інші.