ЗАМОВИТИ ЕКСКУРСІЮ
Київська обл. м.Вишгород, вул. Шкільна 58.
QR-кодування історико-культурних пам’яток Вишгородщини. Об’єкти QR-кодування
09.07.2019
3/22 Ремісничий посад Вишгорода
«Квартал гончарів» (ХІ ст.)
Якби Вишгород на початку ХІІ ст. не зруйнували, то, можливо, за своїм економічним значенням місто було б одним із найбільших економічних центрів України. Поштовх до цього давав потужний потенціал гончарного виробництва, який сформувався тут у часи Київської Русі.
Втім, історія не знає умовного способу. А тому в нашому невеличкому екскурсі в минуле розповімо про Вишгородський гончарний посад – нині б сказали – «місто у місті», адже він займав 19 гектарів: розмір немалий і для сучасних виробництв, а що вже говорити про Київську Русь майже тисячоліття тому! Ця площа удвічі перевищувала територію решти міста. А за масштабами гончарного виробництва вишгородський гончарний посад, який ще умовно називають «кварталом гончарів», не мав рівних у Київської Русі.
Цей відкритий посад межував з укріпленими частинами давнього Вишгорода з півдня і заходу. Природними кордонами для нього були широкий яр із півночі, дніпровська протока Коноплянка зі сходу, з півдня та заходу – ще одна притока Дніпра Монашка.
Посад відкрили порівняно недавно – у 1936–1937 роках, коли відомий археолог і дослідник Вишгорода Теодозій Мовчанівський розкопав перші три печі на схилах одного з ярів біля сучасної греко-католицької церкви. Відтоді в цій частині міста не раз проводились розкопки, а нові знахідки дозволили більше дізнатися про діяльність і побут давньоруських гончарів.
Виник посад на межі Х–ХІ ст. Обійстя давніх гончарів архітектурною розмаїтістю не відзначались – однотипні комплекси включали житло, господарські споруди та гончарні горни. Дослідники з’ясували, що «квартал гончарів» мав кілька відрізків вулиць, один із них простягався на майже 50 метрів. Вироби майстрів користувались попитом не лише у Вишгороді, а й у навколишніх містах і селах. Зокрема, величезні партії вишгородської кераміки відправлялись до Києва. І навіть до княжих дворів – про це свідчить те, що на території посаду було знайдено княжі актові печаті й товарні пломби, а ще – денця горщиків із клеймами у вигляді гербів князів Рюриковичів. Тож не дивно, що давньоруські ремісники були заможними і займали досить високе соціальне становище, користувалися предметами імпорту та іншими престижними речами.
За підрахунками науковців, у Вишгороді одночасно могло функціонувати 250–300 горнів. Більшість із печей, які знаходили археологи, були зруйновані або напівзруйновані, що ускладнювало їхнє дослідження. Серед розкопаних горнів у доброму стані було лише понад два десятки горнів, і археологи змогли їх детально дослідити. До наших днів дійшов лише один – той, який дав поштовх створенню Музею давньоруського гончарства, і який також включено в перелік об’єктів QR-кодування.
До ХІІ ст. найпоширенішими гончарними виробами був посуд, адже він часто бився, розтріскувався, тому попит на нього не зникав. Але з початку ХІІ ст. вишгородським керамістам довелося трохи змінити напрямок спеціалізації. Гончарі отримали від князя замовлення на виробництво будівельної кераміки для спорудження Борисоглібської церкви. У гончарних горнах почали випалювати керамічні плитки для підлоги храму. А деякі з печей переробили під випалювання вапна для облицювання стін храму та для виготовлення будівельних розчинів.
У другій чверті ХІІ ст. посад майже одномоментно гине в пожежі під час подій 1136 року, коли, за літописними даними, Ольговичі разом із половцями спустошили київські околиці «до Вишгорода».
Ще більше цікавого: фото, відео, інтерактивну мапу ми готуємо для публікації на сайті, щоб кожен міг зануритись у атмосферу стародавньої Вишгородщини за допомогою лише одного кліку по QR-коду.
Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду
