Він перший піднявся. Він перший промовив.

Сьогодні, у день пам’яті В’ячеслава Чорновола, ми хочемо розповісти про діяльність одного з найвідоміших та найвизначніших українських дисидентів.

Найближче оточення В’ячеслава Чорновола, згадуючи його за життя, каже, що це був невгамовний чоловік. Він ніщо не залишав осторонь своєї уваги. Він завжди був в епіцентрі всіх подій. “Людина - вулкан”, - саме такими словами охарактеризував Чорновола його найближчий соратник Ярослав Кендзьор.

Народився майбутній борець за українську незалежність у маленькому селі Єрки, на Черкащині, у 1937 році. Любов до української мови та культури увібрав із молоком матері, адже батьки вчителювали й усе життя плекали любов до українського.

Через це родина жила в постійному страху, адже рідний брат батька був репресований в роки Великого терору.

Закінчивши із золотою медаллю школу у 1955 році, хлопець залишив рідну Черкащину й відправився на навчання до Києва, де вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Спершу подав документи на філологічний профіль, але розчарувавшись у обраній спеціалізації, перейшов на факультет журналістики.

Чорновіл досить ревно ставився до української мови. Тому, переїхавши до Києва, дуже дивувався російській мові на вулицях.

“У нас у селі казали "конєшно", а не "звичайно", і "навєрно". Ну я щось таке як сказала. Він витягнув із криниці відро холодної води, на мене вилив, сказав: "Оце тобі конєшно, оце тобі "навєрно". Цей холодний душ - на все життя", - згадує сестра Чорновола Валентина.

Через свій палкий характер та сміливість у висловлюваннях щодо зросійщення України, дякуючи студентським доносам, Чорновіл мав річну перерву у навчанні.

Після закінчення навчання, від 1963 року молодий журналіст став активним учасником руху шістдесятників, співавтором та розповсюджувачем самвидаву, організатором і учасником багатьох акцій.

Того ж року Чорновіл переїхав до Вишгорода, де працював на будівництві Київської ГЕС.

В’ячеслав Чорновіл не на мить не залишив свої дисидентські погляди. Тому, під час прем’єри фільму “Тіні забутих предків” в кінотеатрі “Україна”, разом із Василем Стусом одні із перших виступили з протестами.

“Чорновіл ... говорив про бідність, про мізерні пенсії, про безправ'я колгоспників, про школи без учителів, про села без лікарів, словом, про "ідіотизм сільського життя" у найяскравішому прояві радянської дійсності…", - згадує Леонід Капелюшний.

Радянська влада боролася із ним своїми звичними методами - обшуками, звільненнями з роботи та арештами. А Чорновіл відплачував їй сторицею: протестами, мітингами, викривальними статтями та книгами.

За документальну збірку "Лихо з розуму", де він описував історії репресованих, молодий політик отримав премію міжнародного Пен-клубу від світової спільноти та 3 роки концтабору від СРСР (1967 рік).

"Гонораром" за підпільний часопис "Український вісник" стали 6 років колонії суворого режиму та 3 роки заслання. Покарання він відбував у Мордовії та Якутії (1972 рік).

Повернувшись із заслання у 1985 році, починає активну політичну діяльність. У 1988 році Україну сколихнули перші політичні мітинги та демонстрації, де Чорновіл був співорганізатором.

На фоні мітингів В‘ячеслав Максимович став співозасновником Народного руху України. Головними ідеями організації були незалежна Україна, відродження її історії та національної свідомості.

Від весни 1990 року Чорновіл став народним депутатом та очолив Львівську обласну раду.

“Він бачив Україну, по-перше, тільки демократичною. Він завжди дивився на захід, він вважав, що Україна має бути з Європою і тільки з Європою. Він не бачив на Сході Україну", - згадує колишній помічник-консультант Юрій Ясенчук.

Україна стала незалежною саме завдяки Чорноволу та його прибічників, їх непереборному патріотизмі. Тому під час перших виборів незалежної України Чорновіл висував свою кандидатуру.

І саме тоді проявилася українська споконвічна хвороба: олігархія перемогла здоровий глузд та демократію.

Тоді-то Чорновіл і промовив пророчі слова “Програв не я - програла Україна!”

Невдовзі В’ячеслав Чорновіл загинув у автокатастрофі.

Трагедію пов'язують з політичною діяльністю, зокрема, президентськими виборами, які мали відбутися 1999 року. Та, за словами Юрія Ясенчука, Чорновіл не планував подавати свою кандидатуру на виборах.

Його смерть уже давно називають убивством, хоча тодішня влада усіляко намагалася привести справу до висновку "нещасний випадок".

Він перший пішов і в могилу героєм

Нової держави і рідної мови

Вже чує без утисків з світу другого:

“Хвала Україні! І Слава Герою!” (І.Борода)