Яскраві барви Валентини Верес

Сьогодні, 22 липня, свій День народження відзначає Валентина Іванівна Верес - відома українська ткаля, представниця видатної династії ткаль Пособчук-Верес, чиї імена уславили Київщину і чудовий її куточок – Іванків та село Обуховичі Вишгородського району. У витворах Валентини Верес гармонійно переплелися поліська автентика і непересіне бачення мисткині, створивши ніби місточок між минулим і майбутнім художнього ткацтва. Роботи Валентини Верес було презентовано не лише на її персональних виставках, а й на міжнародних.

Валентина Іванівна за кілька десятиліть своєї творчої діяльності у галузі декоративно-прикладного мистецтва створила низку яскравих робіт, які знає вся Україна.

Так, у 1987 році саме вона вбрала у 45 барвистих костюмів жіночу групу Українського народного хору ім. Г. Верьовки (нині Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки). І це не єдина робота Валентини Верес для художнього колективу. У 1983 році вона створила сценічні ткані народні костюми для хору свого рідного села Обуховичі, а в 1999 році - для ансамблю музичної школи № 2.

Декоративні панно, ткані рушники, ткане вбрання, тканини для інтер'єрів громадських об’єктів – спектр робіт Валентини Верес досить широкий. До того ж, її роботи вдало вирізняють елементи вишивки, якими вона доповнює свої неймовірні ткані візерунки. Серед численних витворів Валентини Верес, зокрема, цикли тканих робіт «Думи мої — пісні мої», виготовлені у 1974—1977 роках, декоративне панно «Космічні мелодії» (1983 рік), панно «Червона калина», створене у 1994 році, за яке Валентина Іванівна була удостоєна премії ім. Катерини Білокур. У 1999 році їй присвоєно звання заслуженого художника України. У цьому ж році вона вступила до Національної спілки майстрів народного мистецтва України

Долучилась Валентина Іванівна і до створення музейних експозицій. У 1988—1992 роках брала активну участь у створенні Музею ткацтва в Обуховичах та Іванківського історико-краєзнавчого музею. На жаль, нинішня війна не обійшла ці заклади культури,знищив роботи видатної ткалі та її матері Ганни Верес,але,на щастя,низка національних музеїв України зберігає роботи відомої династії іванківських ткаль.

Валентина Іванівна нині на заслуженому відпочинку. Їй є що згадати, адже мисткиня у кожен рік свого життя додавала яскравих барв, витканих її золотими руками. Її роботи не перестають вражати.

З роси і води Вам, дорога Валентино Іванівно! Хай надовго простелеться різнобарвне полотно Вашого життя, хай доля дарує щастя, міцне здоров’я, всілякі гаразди. Многая і благая літа!