Велика перемога Київської області на культурному фронті!

Згідно з наказом 109 Міністерства культури та інформаційної політики України від 13.03.2023 елемент ,,Обуховицьке ткацтво» Київської області внесено в Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України!

Хочемо подякувати директору КЗ КОР "Вишгородського історико-культурного заповідника", кандидату історичних наук Владі Литовченко, начальнику відділу культури,туризму,молоді та спорту Іванківської селищної ради Надії Бірюк,завідувачу відділом народної творчості КЗ ІСР «Іванківський Будинок культури» Катерині Несин,заступнику голови Вишгородської РДА Тетяні Волотовській за співпрацю,голові Експертної ради з НКС МКІП Валентині Дем‘ян та членам Експертної ради з НКС МКІП за фаховість і надання консультацій щодо оцінювання елемента.

,,ОБУХОВИЦЬКЕ ТКАЦТВО»

Ареал історичного побутування елемента нематеріальної культурної спадщини

Історичний ареал ткацтва розповсюджується на всю територію України, проте північні райони України, зокрема Київське та Чернігівське Полісся, належали до району найбільш розвинутого ткацького виробництва. Клімат і землі тут ніби спеціально створені природою для вирощування льону.

Елементу було присвоєно назву саме «Обуховицьке ткацтво» або, як ще його називають «Обуховицьке узористе ткацтво», так як можна відслідкувати мінімум чотири покоління ткаль, з різних родових ліній, які користувались і нині користуються однаковою технікою виконання робіт, своєрідною символікою та колористикою, і пов’язані між собою територіально – їх місце проживання чітко окреслене територією, яку охоплює с. Обуховичі Вишгородського району Київської області.

Зі слів носіїв елементу вищевказаної нематеріальної культурної спадщини, дане ремесло на території с. Обуховичі є традиційним та існувало ще до утворення самого села, перша згадка про яке датується кінцем ХVІ століття. Проте точно визначити коли саме на цій території зародилось це ремесло, як розвинулось і набуло чітких, притаманних йому яскравих рис – невідомо, так як письмових та літературних згадок про це не було виявлено. Дане питання потребує додаткових досліджень.

Село Обуховичі Вишгородського (колись Іванківського) району Київської області стало головним осередком узористого ткацтва Київського Полісся.

З Обуховичів походить відома династія ткаль, які остаточно сформували і розвинули обуховицьке ткацтво. Це Марія Маркелівна Пособчук (190- - 1992) та її донька Ганна Іванівна Верес (1928 – 2003), народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка (1968), член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Донька Г.Верес - Валентина Іванівна Верес (1951) – заслужений художник України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Ткацтво було настільки розповсюдженим ремеслом, що ткацькі верстати стояли в кожній хаті.

Розквіт ремесла став поштовхом для організації роботи Цеху декоративного ткацтва в с. Обуховичі, який входив до складу Київського виробничо-художнього об’єднання ім. Т.Г.Шевченка (відкритий в 1958 році за ініціативи Ганни Верес та її матері Марії Маркелівни Пособчук)

Виробництво декоративних вишивок здійснювалось за малюнками організаторів Ганни Іванівни Верес та Марії Пособчук до 1966 року. З 1966 до 1978 року цех очолювала Ольга Кирилівна Бондарева (Козяр). Після О.К.Бондаревої цехом завідувала Марія Калениківна Шумак. Загалом у цеху працювало 14-16 ткаль.

За ініціативи Г.Верес у 1983 році був створений Музей ткацтва в Обуховичах. В цій історичній будівлі 1917 року, де знаходилися і Музей ткацтва, і бібліотека, й Будинок культури, під час тимчасової окупації розташувалися російські солдати, які «звільнили» приміщення від комп’ютерної техніки, матеріальних цінностей, музейних експонатів, зокрема, робіт обуховицького ткацтва.

Протягом всієї історії існування вироби обуховицьких майстринь прославились не лише в нашій країні, але й за кордоном, багатьом з них неодноразово присвоювався державний «знак якості».

Виробами жителів с. Обуховичі милувались в Канаді, Японії, Болгарії, Мексиці, Франції, Хорватії.

В 1980 році серветки, доріжки, рушники цеху обслуговували гостей олімпійських ігор в Москві.

В основі орнаменталістики обуховицького ткацтва покладені прості геометричні візерунки – прямокутники, крапки, ромби, хрестики, які утворюють ритмічні стрічкові композиції. Основним кольором є традиційний червоний з підпорядкованим йому чорним та білим. Для наповненості і колористики іноді додавали жовтої, синьої та зеленої фарб.

Традиція виконання ткацьких виробів за мотивами робіт обуховицьких ткаль є унікальною та досі залишається незмінною і знаходить своє відображення.