День пам'яті святого апостола Андрія Первозванного українці відзначають 13 грудня (30 листопада за ст. ст.).
Апостол Андрій народився у місті Віфсаїді в Галілеї. Він та його брат Симон (у хрещенні – Петро) були рибалками. Жили вони на березі Генісаретського озера.
Євангеліє від Іоанна (1:40) стверджує, що Андрій спочатку був учнем Іоана Хрестителя. Від нього він дізнався про Ісуса і став першим із апостолів, котрий визнав Його Месією. Ісус же й нарік його, згідно з грецькими джерелами, Первозванним. Андрій супроводжував Христа в Його земному житті і був свідком Воскресіння і Вознесіння Ісуса.
Переказів про апостольську діяльність Андрія небагато, та й то вона згадується у контексті діяльності інших апостолів. У VІІІ ст. монах Єпіфаній склав життєпис Андрія Первозванного. Та церковна історія не вважає цей твір достовірним релігійним джерелом.
Після Воскресіння Христа святий Андрій прийняв Святого Духа і пішов проповідувати нову віру серед інших племен та народів. Він побував у багатьох східних державах, у Греції, Малій Азії, Фракії, Македонії. Мандруючи, він дійшов до Дунаю, подолав шлях по Північному Причорномор'ю, побував у Криму. Найцікавішим є те, що апостол Андрій пройшов шлях угору по течії Дніпра аж до місця, де нині стоїть Київ. Є легенда, що сівши відпочити на дніпрових кручах, він, звертаючись до своїх учнів, сказав: «Чи бачите ці гори? На цих горах возсіяє благодать Божа. Велике місто буде тут, і Господь збудує на цьому місці багато храмів і просвітить святим хрещенням усю руську землю...».
На згадку про перебування апостола Андрія на Київській землі князь Всеволод Ярославович 1086 р. заклав у Києві церкву, а потім на київських горах були зведені храми Воздвиження Хреста Господнього (ХІІІ ст.) та Андрія Первозванного (1744 р.).
Про проповідницькі шляхи апостола Андрія сперечаються історики світські й богословські. Та відомо, що місіонерська діяльність апостола була дуже тяжкою. Проповідував він серед язичків віру Христову. І хоча в нього були учні та послідовники, вчення Христа не завжди розуміли його слухачі. Часто він зазнавав знущань: його виганяли з міста, били, не давали їсти. Та Господь завжди охороняв свого апостола й через нього творив різні дива.
Смерть Андрія Первозванного була мученицькою. Його розіп'яли у грецькому місті Патри (на Пелопоннесі) приблизно 62 року (за іншими даними – близько 77 року) після Різдва Христового. Ще два дні Андрій проповідував з хреста розіп'ятий. Правитель міста, вражений силою духу апостола, наказав припинити страту, але той відмовився. Він побажав собі такої ж смерті, якої зазнав його Вчитель. У життєписі пізніших часів бачимо повідомлення про те, що хрест, на якому розп'ято апостола Андрія, мав незвичайну форму - косий, схожий на букву Х (в іконографії він названий Андріївським).
357 р. мощі Андрія Первозванного перенесли до Константинополя й поклали у храмі Святих Апостолів поряд із останками апостолів Луки й Тимофія. 1204 р., коли хрестоносці взяли Константинополь, мощі апостола Андрія перевезли до Італії. 1458 р. за сприяння Папи Римського Пія ІІ чесна глава Андрія Первозванного була покладена в Соборі святого апостола Петра у Римі.
Андрій Первозванний вважається покровителем України, Швеції, Шотландії та Росії. В пам'ять про Андрія Первозваного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев'яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього. А на одній із гір у Києві, на Андріївському узвозі, стоїть славетна Андріївська церква (собор Андрія Первозваного), збудована в 1747—1753 рр. А День пам'яті апостола, 13 грудня, в Україні вважається магічним. За давніми народними повір'ями, цього дня незаміжні дівчата й неодружені парубки можуть дізнатися свою долю.