ВІКЗ вітає школярів та вчителів з початком нового навчального року

Сьогодні, 1-го вересня 2023 року КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник» вітає школярів та вчителів з початком нового навчального року та пропонує історичну довідку щодо визначної історичної пам'ятки Вишгорода та Вишгородщини, а саме: Земської школи міста Вишгорода!

Якими були споруди перших земських шкіл у сільській місцевості Київського Полісся, можна дізнатися на прикладі Вишгородської земської школи, адже ця дерев’яна будівля, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення кінця ХІХ — початку ХХ ст., — одна з небагатьох споруд такого типу, які збереглися в Україні.

Поширення шкільної освіти у Вишгороді почалося з церковно-парафіяльної школи, заснованої у 1844 р. настоятелем Борисоглібського храму протоієреєм о. Михайлом Сікачинським.

У ХІХ столітті на Київщині стали з’являтися різні школи. Це були державні шкільні заклади, які іменувалися приходськими, але підпорядковувалися Міністерству народної освіти; школи, що засновувалися Міністерством Державного майна у державних маєтках і були спрямовані на освіту вільних державних селян; земські школи.

У земських школах спочатку було запроваджено трирічне навчання, з 1890-х років — чотирирічне, а під кінець існування земств у деяких — семирічне навчання.

Тож вишгородська приходська школа «в 1905 році зачинена внаслідок відкриття двокласного земського училища и відмови місцевиз селян давати кошти на утримання місцевої церковноприходської школи». Щоправда, Вишгородська двокласна земська школа, відкрита 1905 р., обзавелася окремим приміщенням лише в 1908 р.

Сільська громада відвела школі садибу площею 1660 квадратних сажнів. На території садиби були сад, криниця, господарські будівлі — сарай, льох, вбиральня. Саме ця будівля дійшла до нас у тому вигляді, в якому ми її бачимо зараз. Цінність цієї споруди — в тому, що на її прикладі можна побачити, якою була архітектура шкіл у ХІХ — на початку ХХ ст. Це — дерев’яна одноповерхова П-подібна будівля, розміром 16,10×30,75 м, посередині північно-східного фасаду — ґанок. Самі фасади розділені вертикальними лопатками. Вікна оздоблені різьбленою лиштвою. Дах приміщення чотирисхилий, покритий залізом.

Приміщення школи складалося з трьох класних кімнат, учительської, роздягальні, кімнати сторожа, великого та малого (без вікон) коридорів. Опалення було пічне, освітлення гасове. Школярі самі топили грубки взимку, доглядали за шкільним садом, працювали в теплицях. Навчальне та письмове приладдя надавалося всім учням безкоштовно. Діяла й шкільна бібліотека, у якій було 816 книжок для учнів і 158 — для вчителів.

У програму земських шкіл входили релігія, читання, письмо, рахунки та співи. А ще для дівчаток викладали вишивання, в’язання, мале шиття, хлопців навчали військовому строю.

Навчання відбувалося за типом трирічної школи, коли один учитель займався одночасно з учнями трьох класів у одній кімнаті. Таку систему розробив земський діяч з Катеринославщини, барон М. Корф. Він також уклав програму, готував на спеціальних курсах учителів, склав і видав підручники для учнів і вчителів.

Навчання для школярів було безкоштовним. Станом на 1 січня 1912 р. в школі навчалося 107 хлопчиків та 56 дівчаток. Дівчаток залучити до навчання було непросто, бо селяни вважали освіту для них зайвою.

З 1906 р. при земській школі були відкриті також класи для дорослих.

Будівля земської школи й нині виконує освітню функцію. Тут діє Міжшкільний навчально-виробничий комбінат.