9 грудня – День різдвяної листівки

З наближенням новорічних різдвяних свят ми плануємо – як краще привітати рідних, близьких, друзів. А тих, хто живе далеко? Нині виручає інтернет з його різноманітними соцмережами, у яких електронне привітання долетить миттєво. А ось раніше найпоширенішим засобом привітань були поштові листівки.

Сьогодні серед неофіційних свят – День різдвяної листівки. Цікаво, що історія відомих нам вітальних клаптиків паперу із малюнками починається ще з XV ст. У тогочасній Німеччині рідним вручали своєрідні листівки з надписом «Доброго і благословенного року». Відомими є й пізніші листівки із зображенням Святого Миколая, які практикувались у Нідерландах у XVI ст. Втім, то все була ручна робота.

А перша друкована різдвяна листівка вперше зафіксована у 1843 році у Великій Британії. Започаткував цю справу сер Генрі Коул, який завжди вітав рідних власноручно зробленими листівками. А якось у нього з’явилась ідея полегшити цю справу і він замовив малюнок у Джона Калькотта Хорслі, і надрукував за ним листівку. У центрі малюнка зображена родина, яка пригощається вином у день Різдва, а обабіч – обдаровування нужденних. Втім, листівка майже відразу стала скандальною, бо хтось звернув увагу, що й малу дитину поять вином. Можливо, тому наступного року сер Генрі перестав дарувати близьким листівки, зате ідея сподобалась усім, і поширилась в усьому світі.

Пізніше практично всі почали вітати один одного з різноманітними святами, не лише з Різдвом а далі тематика тематика листівок розширилась і до пізнавальної. Зокрема, мандрівники вважали майже обов’язковим надсилати рідним і друзям листівки із зображенням міст, до яких вони прибули, і ця традиція набувала обертів, зокрема, наприкінці ХІХ- початку ХХ століть, коли фото індустрія ще не набула масовості, такі листівки були дуже популярними.

У цьому зв’язку згадується виставка «Київські мотиви. Адреси і адресати», яку у 2018 році Вишгородський історико-культурний заповідник провів спільно з Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Виставка викликала потужний резонанс, адже це була унікальна нагода побачити рідкісні листівки та музейні предмети з фондів найбільшого в Європі архіву документів особового походження Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, Вишгородського історико-культурного заповідника приватних зібрань колекціонера, медальєра, мецената Dmytro Pirkl та наукового співробітника ВІКЗ Vasyl Mykhalchuk та Музею історії Моди Марина Иванова.

На виставці було представлено близько 200 карток, на яких зображені мотиви Київщини та Києва. Можна побачити, як з роками змінювалось місто, його архітектура та пейзажі. Також на експозиції були представлені оригінали унікальних старовинних географічних карт. Доповнили виставку унікальні самовари та старовинні жіночі строї з Полісся. Ця виставка презентувала не тільки феномен кореспонденції ХІХ-ХХ століть, а саме листівку як засіб високомистецький, художній, джерельний, який спонукає вивчати і систематизувати культурні надбання. Адже змінювались стилі, художні образи, спосіб друку, а листівка залишалась затребуваною.

Нині ж перед Різдвяними святами ми не спостерігаємо такого ажіотажу за вітальними листівками. Як ще 25-30 років тому. І все ж вони з нашого життя не зникають. Адже у них, підписаних власноруч, є щось тепле і добре. Тож,можливо, варто відновити давню традицію – вітання за допомогою листівок? А сьогоднішнє свято - День різдвяної листівки – хай буде доброю нагодою для цього!