Із Вербною неділею!

За тиждень до Великодня християни відзначають Вербну неділю – Вхід Господній до Єрусалиму. У Святому Письмі зазначено, що в неділю перед Великоднем Ісус в’їхав до Єрусалиму. Дорогу під час в’їзду встеляли пальмовим гіллям. Але оскільки в наших землях пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Вважають, що верба має цілющі властивості і одна з перших сповіщає про прихід весни.

Зранку люди йдуть до церкви і святять вербу. Господарі мали звичай після церкви садити кілька освячених гілок верби у полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток», а решту, що зосталася, несли до хати і ставили на покуті під образами. В хаті били свяченою вербою, примовляючи:

«Не я б'ю - верба б'є,

За тиждень Великдень,

Недалечко червоне яєчко!»

Хлопці та дівчата били свяченою вербою біля церкви, дорогою, а б'ючись, примовляли:

«Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!»

Вірили у цілющу силу верби: варили освячену вербу разом з цілющими травами і напувають таким варивом хвору людину чи тварину. Виваром свяченої верби мочили голову і лікували від головнго болю. Вважали її помічною від пропасниці та ревматизму, збивали нею гарячку. Товчене листя з верби клали на рани, а настоями її листя лікували шлункові захворування.