«Бортництво Київської області» - у Національному переліку нематеріальної культурної спадщини України

Серед 21-го елемента, якими, згідно наказу Міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка від 6 липня 2022 року, поповнився Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України, є й елемент «Бортництво Київської області».

Цю більш ніж 1000-літню традицію було подано на розгляд Експертній раді з НКС МКІП України її носіями-бортниками Іванківської ОТГ – сіл Шпилі, Рудня Шпилівська та Обуховичі Вишгородського району Київської області у науковому супроводі КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник» за результатами реалізації Національного проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі».

Справжнім відкриттям проєкту стало віднайдення бортницьких осередків на Київщині, зокрема, в Іванківській територіальній громаді Вишгородського району. Адже до 2020 року вважалося, що осередків давнього промислу в Київській області не збереглося, хоча ще з княжих часів він був поширений на Київському Поліссі, як і в інших регіонах Поліського ареалу - Житомирщині, Рівненщині, Волині.

Багато людей в селах Полісся здавна і до ХІХ ст. займалися бортництвом – традиційним привласнювальним промислом. Ця справа була прибутковою, шанованою, а ще – небезпечною, адже борті розташовувалися високо на деревах, і щоб узяти мед, треба було мати неабияку вправність. З бортництвом пов’язане колодне бджільництво. Від однієї бджолосім’ї можна взяти від 5 до 10 кг меду.

«Особливістю традиції Бортництва Київщини, зокрема, на Іванківщині, є відносно більше, порівняно з Житомирщиною та Рівненщиною, проявлення цієї традиції у формі колодного бджільництва, яке розвивалось поряд з класичним бортництвом. Колодне бджільництво є таким варіантом бортного промислу, який передбачає розташування бортних колод а на спеціальних підвищеннях, які називають «кроватями». Це пов’язано зі специфікою київських ландшафтів, для яких при переході від Полісся до лісостепової зони характерна перевага змішаних лісів та безлісих ділянок. Тож борті встановлюють на платформах на деревах або на землі подалі від господарських споруд», - зауважує Директор Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидат історичних наук, ініціатор подання номінації «Бортництво Київської області» Влада Литовченко.

Про бортництво згадував у своїх «Альбомах» етнограф французького походження Домінік П’єр де ля Фліз. За його даними, у середині ХІХ ст.. у Києвській губернії «Багато хто займається бджолами, тримаючи вулики біля хат або встановлюючи їх на верхівках сосен у лісах. Він зобразив жителів сіл Варовичі та Максимовичі, які нині входять до Поліської ТГ, серед яких особливо виділив бортника і позначив його підписом на малюнку.

Влада Литовченко звертає увагу, що з розвитком вуликового бджільництва, коли видобуток меду зріс у рази, давній промисел втратив популярність, а «боротьба з колодами», яку проводила радянська влада під час колективізації, сприяла зменшенню кількості бортників. І на Київському Поліссі вона звелась до загрозливого мінімуму. Однак зовсім вони не зникли.

За даними етнографів, у багатьох селах Київського Полісся аж до катастрофи на ЧАЕС основними типами вуликів залишалися борті і колоди.

Бортництво активізувалося наприкінці 80-х років ХХ ст. – під час економічної кризи в Україні. Нині бортники є у селах Шпилі, Рудня Шпилівська, Обуховичі Вишгородського району Київської області. Це зазвичай чоловіки, однак працюють за активної підтримки інших членів родини, зокрема жінок. Знання про прадавній медоборний промисел вони отримали від старшого покоління.

Бортництво може стати одним з об’єднуючих чинників для громади, тим більше, що у громаді поважають бортників і їхню справу, цікавляться розмаїтими традиціями бортництва, які варто досліджувати й популяризувати.

Тож внесення до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України елемента «Бортництво Київської області» - нині на часі, адже він потребує збереження, а отже – підтримки і популяризації, роботи, спрямованої як на зростання престижності праці бортника, так і на посилення економічної складової ремесла.

За словами міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, нові елементи Національного переліку нематеріальної культурної спадщини представляють всю Україну. «І це дуже важливо, оскільки свідчить про незламність української культури та її життєздатність, попри всі намагання російського агресора знищити нашу ідентичність».

Влада Литовченко пропонує в подальшому приєднати (розширити ареал існування) елемент «Бортництво України» до існуючого з грудня 2021 року у Репрезентативному списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства «Бортництво Польщі та білорусі».

«Хочу подякувати тим, хто підтримував створення й реалізацію проєкту ,,Бортництво Київської області»,надавав наукові консультації та висвітлював його перебіг:голові Київської обласної державної адміністрації(червень 2020-лютий 2022) Василь Володін, заступнику голови Київської воєнної державної адміністрації Dmitry Nazarenko, президенту України(2005-2010) Віктор Ющенко, директору Українського центру культурних досліджень Irina Frenkel, заступниці директора УЦКД Олена Заливанська, генеральному директору Національного музею народної архітектури та побуту України Оксана Старак-Повякель, науковцям Дмитрий Шевченко та Галина Бондаренко, голові Державної архівної служби Anatolii Khromov, журналістам проєкту Людмила Шикота та Инна Косянчук, Наталя Остапенко,фотографу проєкту Ольга Думанская», зауважує Влада Литовченко.