8 червня 1668 року Петра Дорошенка проголошено гетьманом усієї України «Обох берегів Дніпра»

Будучи гетьманом Петро Дорошенко провів ряд важливих реформ – встановив митну лінію, карбував власну монету, провадив колонізацію незалежних земель, утворив новий Торговицький полк, здійснював заходи по реорганізації внутрішнього життя українських земель.

Ці реформи мали сприяти утвердженню сильної і незалежної держави. Весь трагізм ситуації у тому, що талановитий Дорошенко став гетьманом в тій критичній ситуації, коли Україна фактично опинилася у вирі спровокованого польським та московським урядами протистояння правобережної та лівобережної старшини. Воюючи проти Речі Посполитої і Москви, Дорошенко вирішив діяти згідно наступного сценарію- й домовитися із третім сусідом – Кримським ханством, а через нього із Османською імперією.

Багато козаків не могли пробачити Дорошенкові союз із Османами, які з одного боку наче допомогли відкинути війська Речі Посполитої, а з іншого робили в Україні, що хотіли – палили церкви, руйнували цілі міста, масово заганяли людей у рабство і при цьому вимагали платити данину.

На середину 1675 р. становище П. Дорошенка стало критичним. Його залишили найближчі соратники, друзі й навіть родичі.

Втім, він лишив по собі слід більше, як один з найближчих соратників гетьмана Богдана Хмельницького та його сина, активний учасник Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст., державний, військовий та політичний діяч, дипломат, полковник прилуцький і чигиринський, генеральний осавул при гетьмані П. Тетері, наказний гетьман, гетьман Правобережної України (1665 – 1676 рр.) та України (1668 р.), воєвода в’ятський (1679 – 1682 рр.), меценат і покровитель Української православної церкви. Знавець мов, автор великої епістолярної спадщини – листів, адресованих монархам різних країн, рідним і друзям, у яких вболівав за долю України.

В історії безліч епітетів та висловів на його честь: “сонце руїни”, “запорізький лицар”, “благочестивий і Богом даний гетьман”, “останній козак”. Нащадок гетьмана історик Дмитро Дорошенко писав, “Петро Дорофійович – найбільш конституційний гетьман”. Мова йде ймовірно про те, що він поважав козацькі звичаї і закони. Тому незалежно від своїх поглядів намагався приймати і визнавати владу своїх гетьманів-попередників. Так чи інакше, Дорошенко – один з небагатьох, хто в епоху Руїни перейнявся справою відродження державної єдності Козацької республіки.

Детальніше за посиланнями: https://uain.press/.../najtragichnishij-getman-ukrayini...

https://uk.wikipedia.org/.../%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0....