У липні – серпні 2021 р. відновила свою роботу Вишгородська археологічна експедиція-спільний проєкт Вишгородського історико-культурного заповідника та Інституту археології НАН України (керівник - к.і.н. Д.В. Бібіков)

У липні – серпні 2021 р. відновила свою роботу Вишгородська археологічна експедиція-спільний проєкт Вишгородського історико-культурного заповідника та Інституту археології НАН України (керівник - к.і.н. Д.В. Бібіков).

Якщо дослідження останніх років переважно фокусувались на території неукріпленої частини Давнього Вишгороду – посаду, то цьогоріч археологи зосередилися на розкопках центрального району міста. Розкоп закладено в 12 м на південний схід від церкви свв. Бориса і Гліба, в 7 м від решток храму ХІ–ХІІ ст. Ця ділянка досі не ставала предметом планових археологічних досліджень. На першому етапі в роботі експедиції взяли участь студенти-практиканти історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (керівник - к.і.н. Є.В. Синиця), а пізніше до розкопок долучилися фахівці з Архітектурно-археологічної експедиції Інституту археології НАН України.

Отримані результати дозволяють простежити еволюцію центральної частини Вишгорода впродовж ХІ–ХІХ ст. На глибині 0,75 – 1,25 м виявлено потужний пласт будівельного сміття ХІ–ХІІ ст., що утворився внаслідок розчистки ділянки в середині ХІХ ст., перед будівництвом нової церкви. Здобуто численну колекцію будівельних матеріалів, серед яких переважають уламки цегли-плінфи, з якої споруджувалися стіни давньоруського храму. Також траплялися фрагменти так званого овруцького пірофіліту – видобутої на півночі сучасної Житомирщини сланцевої породи, з якої виконувалися деталі інтер’єру – карнизи, капітелі тощо. Розкопано частину церковного цвинтаря XVIIІ–XIX ст. Загалом на глибині 1,3 – 1,5 м розчищено дев’ять поховань, два з яких містили бронзові натільні хрестики.

Досить рідкісними для території Вишгороду є кілька розкопаних об’єктів післямонгольської доби (споруди й господарські ями). Вони свідчать про те, що частина міського населення пережила монгольську навалу 1240 р.

Культурні нашарування давньоруської доби починалися на глибині 1,75 – 1,9 м від сучасної денної поверхні. Розчищено частину потужної огорожі, котра могла в ХІІ – ХІІІ ст. відділяти церковну садибу від навколишньої забудови. Серед індивідуальних знахідок – пряслице (деталь веретена) з овруцького пірофіліту та фрагмент залізного ключа.

Подальше вивчення здобутих під час розкопок матеріалів дозволить краще зрозуміти динаміку розвитку міської забудови, відкрити невідомі раніше сторінки історії Вишгороду.