«Я – вільний художник». У Вишгородському будинку ветеранів відкрилася виставка М. Варченко

З 16 по 21 листопада у Будинку ветеранів міста Вишгород триває творча виставка Марини Варченко – вишгородської художниці, майстрині олійного живопису, душа якої поєднує дивовижні світлотіні, що оживають під пензлем пейзажами й натюрмортами, проростають квітами, втілюються в портретах та абстракціях… Вона називає себе вільним художником, адже всі її роботи – це дітища настрою, емоцій, внутрішнього стану. Це просто хотілося побачити. І 16 листопада наукові співробітники ВЗІК на чолі з директором Литовченко В. В. привітали талановиту художницю з відкриттям виставки. Пані Марина – прекрасний друг заповідника, з яким нас поєднує тісна плідна співпраця. І скільки цікавих спільних проектів ще попереду, адже історія й мистецтво – вічні супутники. Ця виставка – історія творчого шляху. Поряд із найновішими роботами тут представлена найбільша цінність мисткині, її найперше полотно – неймовірний пейзаж на річці Рось. Із тонким почуттям передала художниця красу української землі, ніжну тінь зелені, затишну прохолоду: «Я побачила фото колись давно. І там була зображена ця річка, але інакше… І мені сподобалась ця тиша! Так почалася моя подорож у світ прекрасного». Якось до майстрині підійшла жінка, щоб подивитись на роботи, серед яких – українська хатина, схована у буянні квітів. Та глянула на неї і… заплакала: «Божечки! Та це ж моя хата! Я ж там жила!». Пані Марина хотіла подарувати їй цю картину, але жінка відмовилась. «Ні. Але я обов’язково її куплю» - відповіла вона, а за кілька місяців повернулася по омріяне полотно. А в іншій роботі по пам’яті вражаюче детально художниця відтворила сибірський пейзаж, який бачила ще багато років тому… Життя вирує в кожному полотні! Картини талановитої вишгородчанки тепер є і в Штатах, і в Канаді, й у Ізраїлі. А одне з них належить Уповноваженому Послу Ізраїлю в Україні пану Білоцерківському.З-під пензля М. Варченко виходять картини різних жанрів. «Вона любила життя, а життя любило її. І натхнення я маю завжди… Таке враження, наче щось спало в мені весь час, але постійно підказувало, що воно є: давай! розбуди мене!» - розповідає художниця. Хист художника в сім’ї М. Варченко – спадковий. Батько мисткині, за її словами, не мав можливості навчатися, та й писати картини почав у досить зрілому віці. На жаль, акрилове полотно не витримало перевірки часом. Можливо, саме тому художниця надає перевагу олійним фарбам. Її донька Катерина – людина теж творча, та й син має тонке відчуття кольору. Пані Марина пишається, що її діти вже вміють дати цінні творчі поради, і прислухається до них. М. Варченко, окрім власне живопису, готує майбутніх художників. Її учні – вихованці творчої студії «Авангард», які переймають майстерність свого вчителя. Та таке задоволення зараз може отримати кожен, кому цікавий живопис: до 21 листопада, поки триватиме виставка, у приміщенні Будинку ветеранів художниця готова приділити час усім, хто бажає розвивати свій талант.