Історія церкви Бориса і Гліба

Колись на місці теперішньої церкви Бориса і Гліба у Вишгороді стояв кам’яний храм на честь цих святих. Він був одним з найбільших на теренах тогочасної Київської Русі. Дослідники порівнюють його за розмірами зі Спасо-Преображенським собором у Чернігові та Софією Київською. Археологічні розкопки показали, що він мав 42 метри завдовжки та 24 метри завширшки. Висоту собору оцінюють у 30 метрів, що навіть вище від Софійського.

До появи мурованого собору письмові джерела згадують кілька церков у Вишгороді. Одна з них – дерев’яний храм Святого Василя, збудованого ймовірно наприкінці 10-го століття. Саме біля нього, за літописом, і було поховано у 1015 році тіло Бориса, а в 1020 – Гліба. Але ця церква згоріла, на її місці поставили “клетъку малу”, куди помістили тіла святих. Також за велінням Ярослава Мудрого почали будувати нову дерев’яну п’ятикупольну церкву. Вона й стала першою церквою-мавзолеєм на честь Бориса і Гліба. У 1115 році завершили будівництво мурованого храму. Ця монументальна споруда на честь святих – восьми-стовпова тринефна церква площею 924 м² – була однією з найбільших в Київській Русі. У 1240 році Батий розорив Вишгород, а храм було знищено. Пізніше на її місці будували дерев’яні церкви. Теперішню церкву Бориса і Гліба будували в 1861-63 роках за проектом архітектора Костянтина Тона. Це досить типовий зразок російської синодальної архітектури. Храм сильно постраждав під час Другої світової війни. У 1993-1998 роках зробили реконструкцію. Біля церкви можна побачити рештки фундаменту давнього храму.