ЗАМОВИТИ ЕКСКУРСІЮ
Київська обл. м.Вишгород, вул. Шкільна 58.
«ПЛЕТЕНЕ ДИВО»: ІНТЕРАКТИВНЕ СПІЛКУВАННЯ З МАЙСТРОМ У МУЗЕЇ ДАВНЬОРУСЬКОГО ГОНЧАРСТВА
12.01.2018
«ПЛЕТЕНЕ ДИВО»: ІНТЕРАКТИВНЕ СПІЛКУВАННЯ З МАЙСТРОМ У МУЗЕЇ ДАВНЬОРУСЬКОГО ГОНЧАРСТВА
Рогозоплетіння – одне з традиційних українських ремесел, популярне протягом багатьох століть, нині призабуте. Найпоширенішим воно було у XVIII—XIX століттях, зазвичай там, де росте рогоза – біля берегів річок і ставків. Нині ж – хоч рогоза у нас і досі матеріал поширений і доступний, робота з ним досить трудомістка і вимагає скрупульозності. Тож не так багато майстрів використовують її. А для Павла Даниленка, майстра з Полтавщини, який уже давно став добрим другом Вишгородського історико-культурного заповідника – це не лише улюблена справа, а й заробіток. Власне, це традиційне ремесло для його родини, а сам він займається рогозоплетінням понад 35 років. Всі його роботи – веселі, добрі, викликають позитивні емоції і ніби запрошують з ними сфотографуватися, і зберегти хороший настрій надовго.У Музеї давньоруського гончарства ще з початку літа поселились кілька його дивовижних позитивних тваринок, виплетених із рогози. Недавнє поповнення «колекції» дало можливість оформити виставку робіт Павла Даниленка «Плетене диво», яка стала однією з привабливих фотозон, викликала неабиякий інтерес у гостей музею, дехто висловлював побажання зустрітися з автором. Тому Павло Даниленко завітав до нас із новими своїми виробами, і деякі з них подарував заповіднику, що дало можливість сформувати вже певні тематичні композиції. Наприклад, біля плетеної фігурки корови з’явилося кумедне телятко, а ще веселий кіт, який теж очікує молочка.
«Лозоплетіння, рогозоплетіння і травоплетіння – характерні ремесла для Київського Полісся, для Київщини загалом. З натуральних матеріалів можна зробити чудові трансформаційні анімалістичні фігури, які не лише характеризують народний промисел, а й є цікавими для відвідувачів. На сьогоднішній день музей виконує функції не лише збереження і охорони, а й демонстрації історичних і етнографічних аспектів життєдіяльності краю і глибшого ознайомлення з ними гостей. Зокрема, серед наших відвідувачів – багато тих, кого цікавить етнографія, побут. І саме для них – такі заходи, як нинішня непересічна виставка робіт Павла Даниленка «Плетене диво», – зауважила директор Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидат історичних наук Влада Литовченко, і додала, що в музеї нині представлено багато народних промислів, також відбуваються майстер-класи не лише з гончарства і ліплення з глини, а й з бджолярської справи, з живопису тощо, тож музей уже має всі підстави для зміни назви, аби стати Музеєм давньоруського гончарства і ремесел.
Велике значення для популяризації музею має інтерактивний підхід, який нині впроваджує ВІКЗ. Зокрема, можливість поспілкуватися з майстром – це не просто можливість більше дізнатися про нього і зробити фото на пам’ять. Відвідувачі – а їх було багато, ставили майстру багато запитань, цікавились тонкощами рогозоплетіння. І він охоче пояснював. Тим більше, що окрім готових робіт, привіз і заготовки, на яких показував наочно, як це – плести з рогози.
«Я виготовляю не лише великі скульптурні фігури, чи ужиткові речі, такі як брилі чи «кошовки», у вільний час ми з дружиною робимо пари «лапоточків» – мініатюрних тапочок, які вважаються оберегами. До речі, якось до мене підійшла дівчина, яка придбала торік такі «лапоточки», і розповіла, що це вони допомогли їй знайти пару. А взагалі, – усміхається Павло Даниленко, – є певні правила створення оберегів. У «лапоточки» покладіть шишку – щоб довго жили, каштан – щоб мудрі були, горіх – також символізує розум, жолудь – достаток».
Фото: OlgaDumanskaya
Текст: Інна Косянчук
