«Пасіка Теплого Олекси» запрошує!

25 травня в Музеї давньоруського гончарства ВІКЗ відкривається унікальна експозиція «Від бортництва до вуликового бджільництва». Ініціювала цей напрямок діяльності директор Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидат історичних наук Влада Литовченко, адже медоборне ремесло здавна було характерним для нашого Київського Полісся, тож маємо вивчати і знати його давні та сучасні традиції.

З давніх–давен людство займається бджільництвом – улюбленим промислом наших предків. Якщо за науковими дослідженнями Homohabilis (Людина вміла) з’явилася близько 2,4 млн. років тому, то знахідки решток скам`янілих бджіл налічують до 40 млн. років. Існує також гіпотеза, що бджоли виникли разом із квітковими рослинами, а це було 140 млн. років тому.

За свідченнями давньогрецького історика Геродота, ще близько 5 століття до нашої ери скіфи торгували із сусідами воском та медом. Як відомо, до розвитку землеробства одним із основних занять слов`ян було мисливство, до якого входить збирання меду та воску.

До районів стародавнього бджільництва історики відносять і Київську Русь.

Є чимало знахідок меду в дуплах дерев, карпатських печерах та навіть у земляних норах. Бортництво як промисел мало потужне економічне значення у зміцненні Київської держави. Як відомо, роль «валюти» у ті часи відігравали саме мед, віск, хутро. Завдяки цим товарам на Русь надходило золото та срібло, зброя та рідкісні тканини, а отже, міждержавна торгівля зміцнювала авторитет Київської Русі як сильної та заможної держави.

Стародавні літописи свідчать, що центрами такої торгівлі були Київ, Вишгород та Чернігів.

Борті були як природного походження – у вигляді дупла, так і рукотворні, видовбані людьми у стовбурі дерева. Великою незручністю у роботі з бортями була віддаленість їх одна від одної, у зв`язку з чим уже в Х ст. бере початок колодне бджільництво. Борті зрізали з дерев колодами завтовшки 1,5 – 2 м і звозили на один «точок» (скупчення вуликів).

Революційним поворотом у розвитку бджільництва стало створення рамкового вулика, перший з яких у світі у 1814 році сконструював Петро Іванович Прокопович. Ім`я Прокоповича відоме у всьому світі. Жоден підручник, жодне історичне дослідження з питань бджільництва не можуть обійтись без посилань на праці видатного українського дослідника. Завдяки його розуму дала тріщину «вікова колода». З початком епохи рамкового вулика розпочався процес раціонального товарного виробництва меду та воску.

Облаштування у Музеї давньоруського гончарства ВІКЗ експозиції «Від бортництва до вуликового бджільництва» дасть можливість здійснювати інформаційну та культурно-просвітницьку роботу з метою духовного збагачення громадян, вивчення історично-культурної спадщини Батьківщини, поширювати знання (особливо для дітей та юнацтва) із історії розвитку бджільництва, надавати консультації та проводити майстер-класи з питань облаштування вуликів, порядку та безпеки утримання бджіл на пасіці. Починаючи з червня, ми відкриваємо та запрошуємо бажаючих у Школу юного бджоляра та Товариство пасічників-початківців.

Запис та довідки за телефонами: (098) 218 57 44, (066) 641 04 71.

Впевнені, що поглиблення знань про неоціненну користь для здоров`я людини продуктів бджільництва сприятиме усвідомленню необхідності споживати екологічно чисті природні продукти харчування та вести здоровий спосіб життя.

Олексій СКОРОСТЕЦЬКИЙ, науковий співробітник ВІКЗ, завідувач експозиції