Спасо-Преображенський Межигірський монастир
Оповитий легендами Спасо-Преображенський Межигірський монастир, величний духовний осередок християнства, що розташовувався за 10 кілометрів від Києва, в долині між пагорбами, які на Поліссі називали «горами», нині лишився тільки в писемних документальних свідченнях та на старих світлинах. А тим часом цей православний чоловічий монастир разом із Києво-Печерською лаврою був другим ставропігійним монастирем Київської єпархії та зажив собі слави завдяки духовній опіці над запорозькими козаками.
Згідно з легендою, обитель було закладено за 4 кілометри від Вишгородського замку грецькими монахами на чолі з митрополитом Михаїлом у 988 році. Письмові джерела свідчать, що саме ця сторінка давнього монастиря була завершена у 1482 році, коли його було зруйновано під час нападу хана Менглі Гірея на Київ. Утім, невелика кількість ченців там жила, хоча монастир і був уже руїною.
Києво-Межигірський монастир було відбудовано у 1523 році за сприяння українського духовенства, що отримало на це дозвіл від польського короля Сигізмунда. У дрій половині XVII ст. Межигірський монастир став «військовим» монастирем Запорозької Січі. Його ченців направляли як церковнослужителів до січових церков і шпиталів для старих запорожців. Тут було поховано відомих козацьких ватажків — Семена Палія, Євстафія Гоголя та інших. Цей монастир православна українська заможна спільнота підтримувала і коштами, й землями, які йому заповідала, тож обитель у першій половині XVІI стала великим економічним господарством. А Богдан Хмельницький під час свого гетьманування надав монастирю привілеї. Продовжили цю традицію й інші українські гетьмани.
На той час будівлі монастиря були дерев’яними. У 1717 році страшна пожежа зруйнувала Спасо-Межигірський монастир. Відроджується він знову в 30-ті роки XVIII ст. завдяки фінансовій підтримці козацтва, Але не надовго.
Закритий указом Катерини ІІ 10 квітня 1786 року.
У червні 1843 року Києво-Межигірський монастир відвідав Тарас Шевченко. Тут він створив рисунок олівцем «Києво-Межигірський монастир». Про Межигірський монастир згадує у своїх творах «Чернець», «Заступила чорна хмара» і «Невольник», «Близнецы».
Унікальною пам’яткою православної релігії й справжнім архітектурним шедевром був Свято-Преображенський собор Межигірського монастиря. Збудований у 1676– 1690 рр. це був величний храм у стриманій ренесансно-бароковій стилістиці на шести стовпах з трьома апсидами і п’ятьма банями вгорі й з прибудованою низькою галереєю. Петропавлівська надбрамна церква-дзвіниця була зведена у 1772–1774 рр. відомим київським архітектором І. Григоровичем-Барським, а профінансував будівництво кошовий 50 Запорізької Січі П. Калнишевський.
Олексій Кузьмук, кандидат історичних наук, завідувач сектора відділу довідкового апарату та обліку документів Центрального державного історичного архіву України у м.Києві
Ірина Вітрик,
старший науковий співробітник Музею історичних коштовностей України
Mezhygirsky Monastery of Holy Transfiguration
Orthodox monastery. Together with the Kyiv-Pechersk Lavra, it was the second Stavropigian monastery of the Kyiv diocese and he became glorious thanks to the spiritual care of the Zaporozhian Cossacks.
The exact date of the foundation of the monastery is unknown. According to the legend, the monastery was laid by the Greek monks headed by Metropolitan Michael in 988.
The first reliable evidence of the monastery belong to the beginning of the XVI century.
In the first decades of the XVI century. In the monastery there was one St. Nicholas Temple, and the brothers received a honey tribute from the villages of Vyshgorod, Petrivsk, Tolsty Forest, Oran, Kozarovichi and Varrelk.
The monastery was released from duties. Kiev governors and metropolitans were forbidden to interfere in the affairs of the monastery.
In 1648-1676 and during the formation of the Ukrainian Cossack state, he received significant estates from the hetmans.
In the 2nd half of the XVII century. Mezhygirsky monastery became the "military" monastery of the Zaporozhian Sich (1672-1709 and 1734-1775 gg.); his monks were sent as church servants to the Sich churches and hospitals for the old Cossacks.
B.Khmelnitsky transferred to the property of the monastery Vyshgorod with the villages of Petrovka and Mashchany.
In the XVIII century. Mezhygirsky monastery belonged to the middle monasteries and its wealth was inferior to the Kiev-Pechersk Lavra, Mikhailovsky Zolotoverkhom, and the Slupsk monasteries. Russian Empress Catherine II, while supporting the process of liquidation of the Ukrainian Cossack autonomy, closed the Mezhygirsk monastery with her decree, and the estates were taken to the treasury.
In 1796, near the monastery, the German engineer Krani found a fossil of kaolin clay, suitable for the manufacture of dishes. In 1798, the premises of the former monastery founded the Kyiv-Mezhygir faience factory.
The product range of the factory was quite large and diverse, mainly oriented to the general public; made entire ensemble, mass batches of things for army needs, sets of church utensils, and individually made to order. The greatest supporters of Mezhigirskaya faience still belonged to the nobles, small gentry, military elite, and among the well-known admirers of the products were the families of Khannenkov and Hrushevsky.
The study of the products of the Kyiv-Mezhigorsk Faience Factory is constantly attracting the attention of researchers. Objects made of Mezhigirskogo faience are an ornament of museum collections both in Ukraine and abroad, since the intergirsk ceramics became a well-known brand of the nineteenth century.
However, the growth in the number of ceramic enterprises in the Russian Empire, which produced inexpensive faience, the development of a network of railways, which supplied faience from other countries, and the economic miscalculations of plant managers led to the closure of the factory in 1877.
The monastery was restored in 1885-1886 thanks to the efforts of Metropolitan Plato (Gorodetsky). In 1894 he was transformed into a woman's and subordinate to the Pokrovsky Monastery.
Acted until 1919, closed by the Bolsheviks. In 1923-1931 the buildings of the monastery were used by Mezhigirsky Arts and Ceramics College; Cells of the monastery inhabited the commune of warriors.
In 1933-1935, monastic buildings were dismantled. Construction of suburban government cottage has begun.
Olexiy Kuzmuk,
Candidate of Historical Sciences, Head of the Department of the Reference framework and Documentation of the Central State Historical Archive of Ukraine in Kyiv
Irina Vitrick,
Senior Researcher at the Museum of Historical Treasures of Ukraine
/ Спасо-Преображенський Межигірський монастир /
